Добрый день! Я Частный предприниматель, и у меня похоже очень большие неприятности в связи с моей предпринимательской деятельностью. Я - международный автоперевозчик, и на территории России мой автомобиль обокрали, украли груз на 100 000 дол., но я не знал, что там такой дорогой груз. Согласно Конвенции КДПГ получатель подал в суд на меня, как на перевозчика, хотя между нами есть посредник транспортно - экспедиционная компания, которая знала стоимость груза, но меня в известность не поставила, и теперь на заседании в суде Истец всячески не хочет, чтобы представитель посредника присутствовал на заседаниях, так как у них между собой договор комиссии.
Но есть же закон о транспортно- экспедиторской деятельности, и согласно этому закону экспедитор несёт ответственность равно как и перевозчик.
У меня два вопроса:
1. Если компания транспортный экспедитор, может ли она отсидеться в стороне отмахиваясь договором комиссии?
2. Если Истец согласно ЦМР подал на меня в суд, то имеет ли он право обращать внимание суда, а суд принимать другие документы, кроме ЦМР, такие как доверенность на водителя, опять таки выписанная транспортно- экспедиторской компанией от своего имени. Спасибо за быстрый ответ!!!
Ответ
Ви є стороною у справі і тому маєте певні процесуальні права, раджу ознайомиться з Господарським процесуальним кодексом, якщо виникнуть запитання, звертайтеся. (За загальним правилом все в судовому засіданні залежить від судді та Ваших мотивованих та обгрунтованих доводів)
Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 22. Права та обов'язки сторін
Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Стаття 32. Поняття і види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Стаття 34. Належність і допустимість доказів
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
